Великі Загайці - церква Воздвиження Чесного Хреста Господнього

Великі Загайці межують з Малими. Взагалі дивно чому ці села ще не об’єднали в одне. У селі збереглася церква Воздвиження Чесного Хреста Господнього. Побудована у 1705 році, ким – невідомо. У 1864 р. перебудована на кошти прихожан. Церква дерев'яна, на кам’яному фундаменті. У 1880 році до церкви прибудували трьохярусну дзвіницю. Так церква виглядає і зараз. Станом на 2016 рік – доглянута, пофарбована у голубий колір. Належить громаді УПЦ МП (?).
У селі ще був шикарний палацовий комплекс, проте він повністю був знищений військовими у міжвоєнний період (?).

Церква Воздвиження Чесного Хреста Господнього на мапі:

Ланівці

Ланівці – районний центр у Тернопільській області. Не путати з Ланівцями Борщівського району.
Перша згадка про Ланівці датується 1444 роком.
Також містечко Ланівці згадується в Описі Кременецького замку 1545 року. Вказано, що у власності чотирьох бояр Кузьмінських (Федька, Грицька, Пузирковича та Годорачича) знаходиться 33 боярських сіл, серед яких є й Ланівці.
Церква Покрови Пресвятої Богородиці, побудована у 1816 році коштами прихожан. При церкві у 1859 році коштами прихожан була побудована дерев'яна дзвіниця на кам’яному фундаменті, а дещо пізніше кам’яна. У 2012 році на церкву та дзвіницю, яка примикає до храму встановили нові куполи. Нині храм діючий, належить УПЦ КП.
Був римо-католицький костел та каплиця.
Місце розстрілу 3587 євреїв під час Другої світової війни.
Зооботанічний сад (нині не діючий).
В інтернеті фото футбольних змагань.

По центральній вулиці багато памятників

Церква Покрови Пресвятої Богородиці на мапі:

Нападівка - Церква Казанської ікони Божої матері

Село на Тернопільщині Лановецького району. Перше село після Ланівців, якщо прямувати у сторону Вишнівця. Село отримало таку назву, тому що вперше воно було заселене жителями з сусіднього села Гнилорудки (було розорено у 1648 році), які уникнули нападу татар.
У Нападіївці знаходиться Церква Казанської ікони Божої матері побудована у 1742 році коштами прихожан. Дерев’яна, з такою ж дзвіницею. В наш час діюча, належить громаді УПЦ КП. Пофарбована у жовтий колір, куполи покриті жестю. Церква знаходиться неподалік центральної вулиці села, оточена деревами.
Поблизу сучасного села є так звана Нападовецька могила (чи курган) - висока, з неї видно Почаївську лавру, до якої навпростець – 40 кілометрів. За легендою, тут захоронені воїни, які загинули під час частих війн, які відбувалися на березі річки Горинь. У 1831 році у цій могилі ховали також людей, які померли від холери.

Церква Казанської ікони Божої матері на мапі:

Борсуки - Церква святого Миколая 1892 р.

Минувши Нападівку потрапляємо у село Борсуки. Розміщене на правому березі річки Горинь.
Село Борсуки, під іменем Борсуковець, як володіння князя Солтана Збаражського, згадується в тому ж акті від 9 липня 1463 року, в якому згадується і Старий Кременець.
У 1703 році село згадується як власність Войтеха Заленського, у його скарзі на боярина Мацеївского через те що останній збунтовував людей, але потім втік.
У 1734 році згадується як власність секретаря печатки великого князівства Литовського Доманського, у скарзі дворянина Франциска Мацкевича на дворянина Адама Курдвановського, на те що він разом з шайкою людей грабував маєтки шляхтичів, у тому числі й у селі Борсуковичі, яким керував позивач.

У селі збереглася церква святого Миколая.
З опису Теодоровича М. І.: Церква святого Миколая побудована у 1774 році коштами прихожан. Дерев'яна з такою ж дзвіницею. У 1869 році поставлена на кам’яний фундамент, обшита досками та покрита гонтою. Купол покритий англійською жестю. Всередині постелена підлога. Пристроєна нова ризниця і паперть на кошти прихожан з допомогою від поміщика. У 1863 році церква розписана всередині на обновлений іконостас. У 1866 році була обновлена дзвіниця: обшита досками, пофарбована, покрита гонтою, а купол на ній англійською жестю. У 1874 році криша і стіни церкви покрасили, а навколо церкви встановили огорожу з дошок. У 1883 році кришу повторно пофарбували масляними фарбами. Наступного року почали заготовляти матеріал для побудови нової, більшої церкви. У 1886 році почалося будівництво.

Церква святого Миколая на мапі:

Бодаки- Церква святого Миколая 1900 р. (2)

Бодаки – село Збаразького району Тернопільської області. Розташовані у мальовничій місцевості на правому березі річки Горинь. Село Бодаки, як власність князя Михайла Васильовича Збаразького, згадується в тому ж акті від 14 листопада 1482 року, в якому згадується село Тараж, Старий Кременець. Ще воно під іменем села «Бодакъ», як власність князя Януша-Антонія Корибута
Згадується в акті 1703 року, - в універсалі цього князя до мешканців його територій, про те щоб вони видали по 100 злотих з села на утримання литовського війська, яке прийшло відбиватися від козаків.

Найпопулярнішими є дві версії походження назви села. Згідно першої, село отримало таку назву від слів «біда таки», так як місцеві бідували. Інша версія – від слова «будяки», які, ніби, росли тут повсюди.
Свято-Миколаївська церква. Розміщена на підвищенні посеред села, неподалік школи (?). Побудована в 1771 році на кошти прихожан з допомогою колишнього місцевого священика Іоана Самулецького. Дерев'яна, на кам’яному фундаменті, покрита залізом, обшита сосновими дошками. Всередині та ззовні пофарбована. Освячена 27 квітня 1771 року деканом Василем Добриловським з благословення єпископа Луцького та Острозького Сільвестра Рудницького. У 1900 році церква була реконструйована (побудована з дерева дуба на кам’яному фундаменті), про це нагадує кам’яний хрест на церковному подвір’ї. Саме у цьому місці був Престол старої церкви (його перенесли у нову).
1990 році капітально відремонтували дзвіницю, а у 2008 вхідну браму. На сьогоднішній день (2016 р.) церква діюча, доглянута. Належить громаді УПЦ КП(?).

Церква святого Миколая на мапі:

Лози - Церква Покрови Пресвятої Богородиці (дерев'яна)

За різними даними село Лози Збаразького району вперше згадуються у 1405 або ж у 1482 році. Хоча саме поселення виникло значно раніше. На околицях села виявлено залишки поселення пізнього палеоліту, трипільської культури та рештки городища й могильник часів Київської Русі.
Село Лози, під ім’ям с. «Лозъ» Вишнівецької волості, згадується в акті від 23 грудня 1703 року в універсалі князя Вишнівецького до мешканців його сіл, серед яких було і село Лози, про те щоб вони видали по 100 злотих з села на утримання литовського війська, яке прийшло відбиватися від козаків.
У селі збереглася Церква Покрови Пресвятої Богородиці побудована на кошти прихожан. Коли – невідомо (за деякими даними 1898 р.). Дерев'яна, з такою ж дзвіницею. У 1887 році з допомогою місцевого священика С. Білецького на кошти прихожан була побудована нова дерев'яна церква з дзвіницею. Її можна побачити і у наш час. Зараз церква діюча, доглянута. Пофарбована у голубий колір, 5 куполів покриті жестю. Належить громаді УПЦ КП.

Церква Покрови Пресвятої Богородиці на мапі:

Рохманів - Церква Святої Трійці 1730 р.

Рохманів - нині звичайне невеличке село, знаходиться за 3 км від райцентру Шумська. До нашого часу тут збереглася лише одна пам’ятка – церква Святої Трійці. А раніше тут був і палац, і монастир з типографією.

Про Рохманів, під іменем Пігаси, вперше згадується в початку XVI століття, коли першими володарями його являються дворяни Боготвині герба Корчак з Литви. Саме у 1513 році Сигізмунд I, король польський, надає Богушу Боготвину за його заслуги, в якості посла, обширні маєтності в Литві та на Волині. Тут йому разом з іншими селами та містечками дісталось село Пігаси, яке пізніше іменується Рохмановом (Рахмановим).

Церква Святої Трійці. Побудована у 1730 році коштами прихожан та князів Вишнівецьких. Дерев'яна, на кам’яному фундаменті. Покрита залізом, пофарбованим у 1872 р. мідянкою. Разом з церквою дзвіниця, побудована коштами прихожан. Крита залізом, у 1871 році пофарбована мідянкою. У 2007 році між прихожанами відбувся конфлікт, оскільки частина віруючих вирішила перейти у Київський патріархат. Зараз церква діюча, перебуває у користуванні прихожан УПЦ КП (?).

Про Рохманівський замок М. І. Теодорович у своїй книзі 1893 року писав: «Замок в Рохманові знаходився в південно-східній частині села. Нині від нього залишились одні розвалини. З трьох сторін він примикав до Шумського ставу, а з четвертої до самого містечка. З західної та південної сторони він оточений старою кам’яною, напівзруйнованою стіною, яка підперта тільки дерев’яними откосами. Довжина стіни з заходу 17, а з півдня 24 сажні; з східної і північної сторони фундамент цієї стіни ледь помітний. За 50 сажнів від цього замку на захід тягнеться вал, зроблений, очевидно, для прикриття замку, - висотою в 3 сажні, і проходить, в 16 сажнях від Рохманівського ставу, з півночі на південь, потім повертає на схід у впирається прямо в південно-східний кут самого замку. За 280 сажнів від цього валу, за містечком, знаходиться інший вал, який тягнеться з півночі на південь, від Шумського до Рохманівського ставу, довжиною в 200 сажнів, а висотою – 3. Скоріше всього він влаштований для прикриття першого валу від нападів ворогів».
Початок будівництва цього замку відносять до XIV ст, хоча достовірних історичних даних немає.
В 1672 році велика пожежа знищила Рохманівський замок та все що у ньому знаходилося. Тоді ж згоріли документи та привілегії, щодо місцевої Свято-Троїцької церкви (вони для більшої безпеки зберігалися у замку).

В 1675 та 1676 роках Рохманів настигає біда, в цей час татари повністю розорили та спустошили містечко, а мешканців забрали в полон. Тільки деякі спаслись у лісах.


Софія Михайлівна Боготвина, яка володіла Рохмановим у той час, в початку XVII ст. заснувала словяно-руську типографію – при православному монастирі. Тут у 1619 році ієромонах Львівського братства Кирило Транквіліон-Ставровецький надрукував «Євангелії Учительное». Крім цього тут було надруковано книгу «Чотирнадцять толкованій Апостольських посланій Іоана Хризостома», перекладена на руський язик Острозьким ієромонахом Кипріаном і видана коштами князя Вишнівецького.
Близько 1630 року, коли власники Рохманова князі Вишнівецькі зрадили православній вірі своїх предків та перешли в католицизм, припинила свою діяльність і Рохманівська типографія, метою якої було збільшення кількості богослужебних церковних книг для підтримка та поширення православ’я.

До нашого часу від монастиря та типографії не лишилося і сліду.

 Церква Святої Трійці. на мапі:

Куликів - Церква Покрови Пресвятої Богородиці

Село Куликів розташоване на правому березі річки Іква. Відстань до райцентру – міста Кременець – 12 км. Вперше у писемних джерелах Куликів згадується у 1493 році. Тоді луцькому старості Петру Монтеградовичу належали села Дунаїв, Куликів та Рудка. У 1536 році село дісталося королеві Боні, яка мешкала у замку в Кременці. У 1545 році Куликів згадується в описі цього ж замку.

Церква Покрови Пресвятої Богородиці. Побудована в 1742 р., ким – невідомо. В 1887 році капітально відремонтована коштами прихожан. Дерев'яна, покрита жестю. При ній у 1888 році побудована нова дзвіниця.
Під час 1 Світової війни у церкву влучив снаряд і церква згоріла. Після війни на місці старої церкви побудували каплицю. Згодом церкву розбудували, влаштували місце для хору та панахид, збудували дзвіницю. За радянських часів розширили вівтар. Після цього форма церкви не змінювалася.

У 2015 році більшість прихожан вирішили перейти і Київський патріархат. Але під час подання документів виявилося що громада УПЦ КП тут була зареєстрована ще у 90-х роках минулого століття. Виявляється усі ці роки у церкві правив священик Московського патріархату українською мовою. А малограмотні прихожани нічого не розуміли.
Тому 2015 року прийшли ті ж самі староста, хор та прихожани, відімкнули храм, і священик Київського патріархату почав службу. Священик МП прийшов коли у церкві вже служилося. Йому запропонували перейти разом з громадою в КП, але він відмовився.

 Церква Покрови Пресвятої Богородиці на мапі: