Великі Загайці - церква Воздвиження Чесного Хреста Господнього

Великі Загайці межують з Малими Загайцями. Взагалі дивно чому ці села ще не об’єднали в одне. У селі збереглася церква Воздвиження Чесного Хреста Господнього. Побудована у 1705 році, ким – невідомо. У 1864 р. перебудована на кошти прихожан. Церква дерев'яна, на кам’яному фундаменті. У 1880 році до церкви прибудували трьохярусну дзвіницю. Так церква виглядає і зараз. Станом на 2018 р. – доглянута, пофарбована у голубий колір. Вікна та двері - дерев'яні. Належить громаді УПЦ МП (?).

Ланівці

Ланівці – районний центр у Тернопільській області. Не путати з Ланівцями Борщівського району.
Перша згадка про Ланівці датується 1444 роком.
Також містечко Ланівці згадується в Описі Кременецького замку 1545 року. Вказано, що у власності чотирьох бояр Кузьмінських (Федька, Грицька, Пузирковича та Годорачича) знаходиться 33 боярських сіл, серед яких є й Ланівці.
Церква Покрови Пресвятої Богородиці, побудована у 1816 році коштами прихожан. При церкві у 1859 році коштами прихожан була побудована дерев'яна дзвіниця на кам’яному фундаменті, а дещо пізніше кам’яна. У 2012 році на церкву та дзвіницю, яка примикає до храму встановили нові куполи. Нині храм діючий, належить УПЦ КП.
Був римо-католицький костел та каплиця.
Місце розстрілу 3587 євреїв під час Другої світової війни.
Зооботанічний сад (нині не діючий).
В інтернеті фото футбольних змагань.

По центральній вулиці багато памятників

Церква Покрови Пресвятої Богородиці на мапі:

Нападівка - Церква Казанської ікони Божої матері

Село на Тернопільщині Лановецького району. Перше село після Ланівців, якщо прямувати у сторону Вишнівця. Село отримало таку назву, тому що вперше воно було заселене жителями з сусіднього села Гнилорудки (було розорено у 1648 році), які уникнули нападу татар.У Нападіївці знаходиться Церква Казанської ікони Божої матері побудована у 1742 році коштами прихожан.

Борсуки - Церква святого Миколая 1892 р.

Минувши Нападівку потрапляємо у село Борсуки. Розміщене на правому березі річки Горинь.
Село Борсуки, під іменем Борсуковець, як володіння князя Солтана Збаражського, згадується в тому ж акті від 9 липня 1463 року, в якому згадується і Старий Кременець.
У 1703 році село згадується як власність Войтеха Заленського, у його скарзі на боярина Мацеївского через те що останній збунтовував людей, але потім втік.

Бодаки- Церква Святого Миколая 1900 р.

Бодаки – село Збаразького району Тернопільської області. Розташоване у мальовничій місцевості на правому березі річки Горинь. Село Бодаки, як власність князя Михайла Васильовича Збаразького, згадується в тому ж акті від 14 листопада 1482 року, в якому згадується село Старий Тараж,  Кременець. Ще воно під іменем села «Бодакъ», як власність князя Януша-Антонія Корибута згадується в акті 1703 року.

Лози - Церква Покрови Пресвятої Богородиці

За різними даними село Лози Збаразького району вперше згадуються у 1405 або ж у 1482 році. Хоча саме поселення виникло значно раніше. На околицях села виявлено залишки поселення пізнього палеоліту, трипільської культури та рештки городища й могильник часів Київської Русі.

Рохманів - Церква Святої Трійці 1730 р.

Рохманів - нині звичайне невеличке село, знаходиться за 3 км від райцентру Шумська. До нашого часу тут збереглася лише одна пам’ятка – церква Святої Трійці. А раніше тут був і палац, і монастир з типографією.

Про Рохманів, під іменем Пігаси, вперше згадується в початку XVI століття, коли першими володарями його являються дворяни Боготвині герба Корчак з Литви. Саме у 1513 році Сигізмунд I, король польський, надає Богушу Боготвину за його заслуги, в якості посла, обширні маєтності в Литві та на Волині. Тут йому разом з іншими селами та містечками дісталось село Пігаси, яке пізніше іменується Рохмановом (Рахмановим).

Церква Святої Трійці. Побудована у 1730 році коштами прихожан та князів Вишнівецьких. Дерев'яна, на кам’яному фундаменті. Покрита залізом, пофарбованим у 1872 р. мідянкою. Разом з церквою дзвіниця, побудована коштами прихожан. Крита залізом, у 1871 році пофарбована мідянкою. У 2007 році між прихожанами відбувся конфлікт, оскільки частина віруючих вирішила перейти у Київський патріархат. Зараз церква діюча, перебуває у користуванні прихожан УПЦ КП (?).

Про Рохманівський замок М. І. Теодорович у своїй книзі 1893 року писав: «Замок в Рохманові знаходився в південно-східній частині села. Нині від нього залишились одні розвалини. З трьох сторін він примикав до Шумського ставу, а з четвертої до самого містечка. З західної та південної сторони він оточений старою кам’яною, напівзруйнованою стіною, яка підперта тільки дерев’яними откосами. Довжина стіни з заходу 17, а з півдня 24 сажні; з східної і північної сторони фундамент цієї стіни ледь помітний. За 50 сажнів від цього замку на захід тягнеться вал, зроблений, очевидно, для прикриття замку, - висотою в 3 сажні, і проходить, в 16 сажнях від Рохманівського ставу, з півночі на південь, потім повертає на схід у впирається прямо в південно-східний кут самого замку. За 280 сажнів від цього валу, за містечком, знаходиться інший вал, який тягнеться з півночі на південь, від Шумського до Рохманівського ставу, довжиною в 200 сажнів, а висотою – 3. Скоріше всього він влаштований для прикриття першого валу від нападів ворогів».
Початок будівництва цього замку відносять до XIV ст, хоча достовірних історичних даних немає.
В 1672 році велика пожежа знищила Рохманівський замок та все що у ньому знаходилося. Тоді ж згоріли документи та привілегії, щодо місцевої Свято-Троїцької церкви (вони для більшої безпеки зберігалися у замку).

В 1675 та 1676 роках Рохманів настигає біда, в цей час татари повністю розорили та спустошили містечко, а мешканців забрали в полон. Тільки деякі спаслись у лісах.


Софія Михайлівна Боготвина, яка володіла Рохмановим у той час, в початку XVII ст. заснувала словяно-руську типографію – при православному монастирі. Тут у 1619 році ієромонах Львівського братства Кирило Транквіліон-Ставровецький надрукував «Євангелії Учительное». Крім цього тут було надруковано книгу «Чотирнадцять толкованій Апостольських посланій Іоана Хризостома», перекладена на руський язик Острозьким ієромонахом Кипріаном і видана коштами князя Вишнівецького.
Близько 1630 року, коли власники Рохманова князі Вишнівецькі зрадили православній вірі своїх предків та перешли в католицизм, припинила свою діяльність і Рохманівська типографія, метою якої було збільшення кількості богослужебних церковних книг для підтримка та поширення православ’я.

До нашого часу від монастиря та типографії не лишилося і сліду.

 Церква Святої Трійці. на мапі:

Куликів - Церква Покрови Пресвятої Богородиці

Село Куликів розташоване на правому березі річки Іква. Відстань до райцентру – міста Кременець – 12 км. Вперше у писемних джерелах Куликів згадується у 1493 році. Тоді луцькому старості Петру Монтеградовичу належали села Дунаїв, Куликів та Рудка. У 1536 році село дісталося королеві Боні, яка мешкала у замку в Кременці. У 1545 році Куликів згадується в описі цього ж замку.