Свято-Троїцька церкваУ селі Колесники знаходиться церква Пресвятої Трійці, яку знайти досить просто. Вона розташована вздовж дороги з Острога до Гощі. Але про неї згодом. Спочатку трохи історії села. Найбільш повну інформацію про цей населений пункт вдалося знайти не в книгах чи інтернеті, а на інформаційному стенді, що розміщений за кошти громадської організації товариства рибалок-любителів «Карась» (ГО ТРЛ «Карась») одразу біля церкви. Інформація, що далі частково взята саме звідти.

У селі Колесники

Отож, Колесники - одне з найбагатших сіл в районі на найдавніші залишки старовини. За свідченнями археологічних досліджень, що проводилися у 1958 і 1959 роках, тут життя зародилося в період раннього заліза. Це підкріплено знахідками в урочищі Ляшківці, що лежить на західному узліссі, де виявлено два поселення могилянської групи. Крім того поблизу сільського кладовища збереглися залишки поселення черняхівської культури. На його місці у зруйнованому похованні перших століть нового тисячоліття знайдено глиняний посуд і бронзову фібулу - прикрасу, яка одночасно слугувала як застібка для одягу. В урочищі Низький Лан - також поселення давнього періоду. Багатим на знахідки виявилося і урочище Гольопівка, тут виявлене місце проживання людей у VI-VII столітті нової ери. На полях села в урочищі Поляна виявлено давньоукраїнське поселення.
За цими ознаками випливає, що село засновувалося, переносилося, вкорінювалося, а потім знову міняло своє місце через якісь дуже важливі обставини, багато разів.

Щодо назви села, то, мабуть, вона мінялася, хоча відомостей про це немає. Назва могла походити від слова «колос», людей, котрі плекали високий урожай, зрештою «колесо». Саме на останньому значенні зупинилися дослідники попередніх та нинішніх століть. Могло статися й так, що на шляху, що стелився від Дорогобужа на Острог, у певний період виросли стельмашні та кузні, де лагодили й майстрували колеса до возів. Не слід випускати з поля зору і колеса до водяних млинів. Побутує й така версія, що після якоїсь біди, першою оселилася у відродженому кутку сім'я Колесника чи й кількох колесників-майстрів.

Вперше про село з'явилася документальна письмова згадка у 1503 році. Наступний запис стався у 1545 році і знаходиться серед «Пам’ятників», що видавала Тимчасова комісія для розгляду давніх актів в 1845-1859 рр. На той час селом володіли Лев Вильгорський та Катерина Колесницька.
В період середньовіччя село входило до складу земель Бугринської волості Острозького повіту. В цей час воно належало різним власникам. Так у 1579 році Богуну Корецькому, 7 лютого 1625 року село передане дворянці Маруті Боговитинівні з Козирщини Адамовій-Чалганській.
У період козацько-селянського повстання проти польської шляхти, село дуже притерпіло від пожеж та розрухи. Про село в документах не згадувалося аж до 1769 року, коли воно опинилося під рукою спершу магнатів Гулевичів, потім - Чернецьких Четвертинських.

Єдиною світлою пам'яткою від тих володарів залишилася Свято-Троїцька церква, побудована поруч давнього церковища, мабуть, у XVI столітті (коли і ким точно не відомо), а поновлена в 1861 та 1882 році, приход якої належав до Вільгора. Нині церква діюча, належить громаді УПЦ КП.

Свято-Троїцька церква

Свято-Троїцька церква


Не принесли полегшення тутешнім мешканцям ні заворушення, ні, революції, ні війни у царській Росії. З вересня 1920 року по вересень 1939 року постійними в селі стали польські жовніри та поліція. Тоді ж з'явилися нові пани, орендарі-євреї, які хотіли заможно жити за кошт місцевого населення. Щоб організовано чинити опір свавіллю, сміливці села створили товариство «Просвіта» до якого входили не тільки молоді, а й люди старшого віку. Підтримували в селі і патріотичні осередки українських націоналістів. До війни німців з Радянським Союзом, представники тодішньої влади пробували створити колгосп. Мешканці села не хотіли до нього писатися, хоча їх дуже примушували. Друга Світова війна принесла в село ще більше випробувань. Багато сельчан пішли на війну з якої чимало до рідної домівки так і не повернулися. Жорстокість німців немала меж. Через вороже ставлення до людей багато місцевих молодих людей влилося у лави Української повстанської армії. За що після війни майже всі вони поплатилися життям чи довготривалим засланням. Визволене від фашизму в кінці січня 1944 року.

4.5555555555556 1 1 1 1 1 Рейтинг 4.56 (9 Голосов)

Коментарі:

Додати коментар


Захисний код
Оновити