Мізюринці - Церква Івана Богослова 1724 р.

Мізюринці згадуються у 1637 році у акті, згідно якому Ірина Ярмолинська дарує село для Загаєцького монастиря. Відстань до райцентру Шумська – 22 км.
Церква Івана Богослова, побудована 1724 року (згідно інформації М. Теодоровича) на кошти поміщика Іоакима Глуховського та прихожан. Церква дерев'яна, дзвіниця, що примикає з заходу – також. Розташована на окраїні села, поряд кладовище. 

Церква Івана Богослова на мапі:

Татаринці - Церква Пресвятої Трійці 1751 р.

Село Татаринці, як власність Андрія Кунівського, згадується у 1545 році в описі Кременецького замку. У 1754 році село згадується як власність дворянки Маріамни Курдвановської, а саме в її скарзі на дворянина Адама Курдвановського, який зібрав шайку, та грабував шляхетські маєтки, в тому числі й у селі Татаринці.
У селі знаходиться Церква Пресвятої Трійці (1751 р.). Так її описував М. Теодорович: «Побудована у 1751 році коштами прихожан. Кам’яна, покрита жестю, з дерев’яною, покритою гонтою дзвіницею. У 1866 році була перебудована». До цієї перебудови церква була дуже бідною, маленькою. А дах покритий соломою.
На місці церкви раніше був монастир. Якому належало п’ять ближніх сіл. Але після нападу татарів монастир був спустошений, а місцеві мешканці убиті. Від монастиря залишилось тільки дві кам’яні стіни, які і стали основою для побудови Свято-Троїцької церкви.
У наш час церква виглядає так: основа - кам’яна, поштукатурена та пофарбована в сірий колір;а верх дерев’яний, пофарбований у голубий колір. Покрита жестю (?). Церква діюча, належить громаді УПЦ КП (?).

Церква Пресвятої Трійці на мапі:

Великі Загайці - церква Воздвиження Чесного Хреста Господнього

Великі Загайці межують з Малими. Взагалі дивно чому ці села ще не об’єднали в одне. У селі збереглася церква Воздвиження Чесного Хреста Господнього. Побудована у 1705 році, ким – невідомо. У 1864 р. перебудована на кошти прихожан. Церква дерев'яна, на кам’яному фундаменті. У 1880 році до церкви прибудували трьохярусну дзвіницю. Так церква виглядає і зараз. Станом на 2016 рік – доглянута, пофарбована у голубий колір. Належить громаді УПЦ МП (?).
У селі ще був шикарний палацовий комплекс, проте він повністю був знищений військовими у міжвоєнний період (?).

Церква Воздвиження Чесного Хреста Господнього на мапі:

Ланівці

Ланівці – районний центр у Тернопільській області. Не путати з Ланівцями Борщівського району.
Перша згадка про Ланівці датується 1444 роком.
Також містечко Ланівці згадується в Описі Кременецького замку 1545 року. Вказано, що у власності чотирьох бояр Кузьмінських (Федька, Грицька, Пузирковича та Годорачича) знаходиться 33 боярських сіл, серед яких є й Ланівці.
Церква Покрови Пресвятої Богородиці, побудована у 1816 році коштами прихожан. При церкві у 1859 році коштами прихожан була побудована дерев'яна дзвіниця на кам’яному фундаменті, а дещо пізніше кам’яна. У 2012 році на церкву та дзвіницю, яка примикає до храму встановили нові куполи. Нині храм діючий, належить УПЦ КП.
Був римо-католицький костел та каплиця.
Місце розстрілу 3587 євреїв під час Другої світової війни.
Зооботанічний сад (нині не діючий).
В інтернеті фото футбольних змагань.

По центральній вулиці багато памятників

Церква Покрови Пресвятої Богородиці на мапі:

Нападівка - Церква Казанської ікони Божої матері

Село на Тернопільщині Лановецького району. Перше село після Ланівців, якщо прямувати у сторону Вишнівця. Село отримало таку назву, тому що вперше воно було заселене жителями з сусіднього села Гнилорудки (було розорено у 1648 році), які уникнули нападу татар.
У Нападіївці знаходиться Церква Казанської ікони Божої матері побудована у 1742 році коштами прихожан. Дерев’яна, з такою ж дзвіницею. В наш час діюча, належить громаді УПЦ КП. Пофарбована у жовтий колір, куполи покриті жестю. Церква знаходиться неподалік центральної вулиці села, оточена деревами.
Поблизу сучасного села є так звана Нападовецька могила (чи курган) - висока, з неї видно Почаївську лавру, до якої навпростець – 40 кілометрів. За легендою, тут захоронені воїни, які загинули під час частих війн, які відбувалися на березі річки Горинь. У 1831 році у цій могилі ховали також людей, які померли від холери.

Церква Казанської ікони Божої матері на мапі:

Борсуки - Церква святого Миколая 1892 р.

Минувши Нападівку потрапляємо у село Борсуки. Розміщене на правому березі річки Горинь.
Село Борсуки, під іменем Борсуковець, як володіння князя Солтана Збаражського, згадується в тому ж акті від 9 липня 1463 року, в якому згадується і Старий Кременець.
У 1703 році село згадується як власність Войтеха Заленського, у його скарзі на боярина Мацеївского через те що останній збунтовував людей, але потім втік.
У 1734 році згадується як власність секретаря печатки великого князівства Литовського Доманського, у скарзі дворянина Франциска Мацкевича на дворянина Адама Курдвановського, на те що він разом з шайкою людей грабував маєтки шляхтичів, у тому числі й у селі Борсуковичі, яким керував позивач.

У селі збереглася церква святого Миколая.
З опису Теодоровича М. І.: Церква святого Миколая побудована у 1774 році коштами прихожан. Дерев'яна з такою ж дзвіницею. У 1869 році поставлена на кам’яний фундамент, обшита досками та покрита гонтою. Купол покритий англійською жестю. Всередині постелена підлога. Пристроєна нова ризниця і паперть на кошти прихожан з допомогою від поміщика. У 1863 році церква розписана всередині на обновлений іконостас. У 1866 році була обновлена дзвіниця: обшита досками, пофарбована, покрита гонтою, а купол на ній англійською жестю. У 1874 році криша і стіни церкви покрасили, а навколо церкви встановили огорожу з дошок. У 1883 році кришу повторно пофарбували масляними фарбами. Наступного року почали заготовляти матеріал для побудови нової, більшої церкви. У 1886 році почалося будівництво.

Церква святого Миколая на мапі:

Бодаки- Церква святого Миколая 1900 р. (2)

Бодаки – село Збаразького району Тернопільської області. Розташовані у мальовничій місцевості на правому березі річки Горинь. Село Бодаки, як власність князя Михайла Васильовича Збаразького, згадується в тому ж акті від 14 листопада 1482 року, в якому згадується село Тараж, Старий Кременець. Ще воно під іменем села «Бодакъ», як власність князя Януша-Антонія Корибута
Згадується в акті 1703 року, - в універсалі цього князя до мешканців його територій, про те щоб вони видали по 100 злотих з села на утримання литовського війська, яке прийшло відбиватися від козаків.

Найпопулярнішими є дві версії походження назви села. Згідно першої, село отримало таку назву від слів «біда таки», так як місцеві бідували. Інша версія – від слова «будяки», які, ніби, росли тут повсюди.
Свято-Миколаївська церква. Розміщена на підвищенні посеред села, неподалік школи (?). Побудована в 1771 році на кошти прихожан з допомогою колишнього місцевого священика Іоана Самулецького. Дерев'яна, на кам’яному фундаменті, покрита залізом, обшита сосновими дошками. Всередині та ззовні пофарбована. Освячена 27 квітня 1771 року деканом Василем Добриловським з благословення єпископа Луцького та Острозького Сільвестра Рудницького. У 1900 році церква була реконструйована (побудована з дерева дуба на кам’яному фундаменті), про це нагадує кам’яний хрест на церковному подвір’ї. Саме у цьому місці був Престол старої церкви (його перенесли у нову).
1990 році капітально відремонтували дзвіницю, а у 2008 вхідну браму. На сьогоднішній день (2016 р.) церква діюча, доглянута. Належить громаді УПЦ КП(?).

Церква святого Миколая на мапі:

Лози - Церква Покрови Пресвятої Богородиці (дерев'яна)

За різними даними село Лози Збаразького району вперше згадуються у 1405 або ж у 1482 році. Хоча саме поселення виникло значно раніше. На околицях села виявлено залишки поселення пізнього палеоліту, трипільської культури та рештки городища й могильник часів Київської Русі.
Село Лози, під ім’ям с. «Лозъ» Вишнівецької волості, згадується в акті від 23 грудня 1703 року в універсалі князя Вишнівецького до мешканців його сіл, серед яких було і село Лози, про те щоб вони видали по 100 злотих з села на утримання литовського війська, яке прийшло відбиватися від козаків.
У селі збереглася Церква Покрови Пресвятої Богородиці побудована на кошти прихожан. Коли – невідомо (за деякими даними 1898 р.). Дерев'яна, з такою ж дзвіницею. У 1887 році з допомогою місцевого священика С. Білецького на кошти прихожан була побудована нова дерев'яна церква з дзвіницею. Її можна побачити і у наш час. Зараз церква діюча, доглянута. Пофарбована у голубий колір, 5 куполів покриті жестю. Належить громаді УПЦ КП.

Церква Покрови Пресвятої Богородиці на мапі: