Почаїв. Біля ЛавриКоли гарної погожої днини дивитися з вершини Кременецької Замкової гори у західному напрямку, то ген на обрії на віддалі 20 км вимальовується чудовий комплекс споруд давнього-предавнього монастиря. Бані багатьох його соборів та церков, величної дзвіниці виграють до сонця золотими барвами, зливаючись з безмежною блакиттю неба. Це Почаїв. Нині містечко районного підпорядкування з населенням понад 10 тисяч мешканців у складі Кременецького району.

Із Кременця до Почаєва можна добратися за півгодини. Дорога змійкою вється вздовж гряди Кременецьких гір, що ланцюгом витягнулися ліворуч від траси на кільканадцять кілометрів. Переїжджаємо річку Ікву, оспівану генієм Т. Шевченка та Ю. словацького, і вже за селом Дунаїв піднімаємось на узвишшя Гологори. Кілька хвилин їзди і перед нами, немов на долоні, з-за лісу виринає на стрімкій скалі, що підноситься на 70 м, ансамбль Почаївської лаври, навколо якої розкинулось містечко із одно чи двоповерховими будівлями XIX - початку XX ст., а поміж них переважно у центральній частині міста, виросло кілька сучасних чотири чи п’ятиповерхових житлових будинків. Будинок культури, дитячий садок, універмаг,кілька магазинів. У центрі Почаєва – простора площа.

Свя́то-Успе́нська Поча́ївська ла́вра
Почаїв…чим же приваблює він нині тисячі туристів, екскурсантів, мандрівників – людей різних за своїми переконаннями й уподобаннями? Вони їдуть звідусіль, щоб помилуватися прекрасними витворами рук людських , осягнути велич чудових пам’яток архітектури і мистецтва різних епох і стилів.

Та почнемо знайомство з Почаєвом із сивої давнини.

Перші поселенці знайшли собі тут осідок ще в добу неоліту. Про це розповідають археологічні пам’ятки – різноманітні кремінні знаряддя праці. Згодом, у часи давньої Русі, тутешні люди заснували городище. Проте у писемних пам’ятках Почаїв згадується лише 1450 року. Він входив тоді до складу Кременецького повіту, тривалий час підпорядковувався володарям замку.
Наступну згадку про Почаїв надибуємо лише під 1527 роком, коли  польський король Сігізмунд I надав його панам Гойським. Ці магнати, як зазначено в описах Кременецького замку 1545 року, тримали на замку городню (окреме приміщення, в якому зберігали свої дорогоцінності).
Звідки ж походить назва «Почаїв»? Ствердної відповіді, на жаль, дати не можна. Існує принаймні, три вервії походження назви.
Перша: ніби ченці з Києва під час навали орд Батия на Русь, переслідувані татаро-монгольськими завойовниками, рятуючись, пішли на захід. Віднайшли на горі серед боліт і лісів печери, де й поселилися, назвавши осідок Почаєвом від річки Почайна, що тоді була притокою Дніпра.Друга: назва Почаївнібито пов’язана з появою пресвятої Діви – Поча-Діви, котра почала творити «святі чудеса» на горі. І від слова Поча-Діва в результаті випадання «д» та «а» утворилась назва Почаїв.
Третя: назва «Почаїв» з’явилася тому, що оселя людська сформувалася на болотистій, непрохідній місцевості і від слова «поча», що з давньоруської мови означає болотиста місцина, пішла назва міста. Очевидно, остаточна думка щодо походження назви «Почаїв» за лінгвістами.
Вхід на територію лаври, Почаїв
Почаївська лавра

З історією Почаєва нерозривно зв’язана історія монастиря. Коли ж він з’явився? Почаївський православний чоловічий монастир виник у середині XVI ст. Анна Гойська, яка спадково володіла не тільки Почаєвом, а й кількома навколишніми селами, подарувала монастиреві 10 волок (понад 200 га) орної землі, ліс, сіножаті. Будівництво кам’яної церкви завершилося 1579 року. Селяни, приписані до монастиря, змушені були виконувати найрізноманітніші феодальні повинності на користь монастиря, як кріпаки. За не виконання панщини їх прилюдно били на площі перед монастирем. В одному із залів Кременецького краєзнавчого музею експонуються документи, так звані ревізійські казки, в яких записані повинності селян Юридики (нині околиця Почаєва). Володіння монастиря невпинно росли. У XIX ст. він мав лише орної землі 1370 десятин.
У XVII ст. монастир розбудовується. Тоді він мав не тільки культове призначення, а й відігравав значну роль як оборонна споруда. Окрім церкви, келій та інших приміщень культу, тут було зведено кам’яні стіни навколо монастиря з вежами та бійницями. Три дні 20-22 липня 1675 року турки й татари стояли під стінами монастиря, але здобути його не змогли. Цій битві присвячена пісня «Ой зійшла зоря вечоровая», обробку якої здійснив Микола Леонтович. Пісня увійшла у репертуар Української хорової капели ім. Левка Ревуцького. А у лівому нефі Успенського собору – велике панно, яке відображає оборону Почаєва 1675 року.За влади панської Польщі, в 1721 році монастирем більше ста літ володіли василіани-уніати. Значно зросли тоді монастирські маєтки, виникли числені майстерні по виготовленню ікон, свічок. Монастир настільки збагатів, що давав у позику за проценти значні суми грошей або брав під заклад панські маєтки. Дослідник магнатського господарства Волині О. І. Баранович наводить дані, що в 1762 р. земельна рента у господарствах Почаївського ключа складала 4,5 тис. злотих, дуже велику суму на той час.На кінець XVIII ст. припадає значне розширення монастиря.
У 1771-1782 рр. тут на горі формується серцевина чудового ансамблю, центром якого став Успенський собор – головний храм Почаївської лаври. Цей собор споруджувався за проектом відомого зодчого Готфріда Гофмана. Архітектор дуже вдало вибрав місце – скелясті тераси гори, на вершині якої поставив у стилі пізнього барокко величний собор, який знавці порівнюють з єгипетською пірамідою Джосера. На самому верху гори широка тераса з пишною балюстрадою. А могутній із золотими банями храм (його висота 56 м) сяє на тлі блакитного неба як справжня казка. Ось як характеризує собор відомий знавець давньої української архітектури Г. Н. логвин: «В інтер’єрі храму поєднані глибинне розкриття внутрішнього простору з висотним. Ритмічний рух в глибину, досягши під банного простору, немов у коротенькій задумі, зупиняється, а потім стрімко підноситься в гранях хрещатих опорних стовпів і пілястр бані, щоб згаснути в його зеніті. Ходячи по собору, немов перебуваєш у своєрідному палаці, де поєднані численні переходи, лоджії, балкони, а в бічних нефах, в кожному ярусі хорів для просторового об’єднання в стелі зроблені круглі отвори, крізь які видно всі три яруси. Тому гра ліній, контрасти світла й тіні, перетин площин, несподівані ракурси увесь час змінюються, створюючи дивовижне враження краси і величі». Дуже влучна характеристика.

Почаївська лавра. 2005 р. Фото з вікіпедії
З 1775 року спорудженням Успенського собору та келій (1771-1780) керували український зодчий Ксаверій Кульчицький та брати-поляки Матвій і Петро Полійовські. Тоді збудована й трапезна у стилі барокко (кінець XVIII ст.). Інтер’єр собору вже у XIX ст. розписували талановитий український митець Лука долинський та лаврські майстри (олійний Живопис). Декоративне убранство здійснювали петербурзькі академіки і художники Г. О. боссе, І. М. Горбунов, Є. Я. Василєв, М. В. Нестеров, С. Ф. Верховцев.
У 1980 р. завершена реставрація живопису храму.У XIX ст. на території монастиря виникло ще ряд споруд. Це архієрейський будинок (1825), Надбрамний корпус (1835), дзвінця (1861-1871) – всі у стилі класицизму. Особливо вражає дзвіниця висотою 65 метрів, третя по величині на Україні після дзвіниць Києво-Печерського монастиря та Софійського собору. Дзвіниця п’ятиярусна, з курачтами та дзвоном, який важить 720 пудів.На початку XX ст. (1906-1912) за проектом О. В. Щусєва споруджено ще одну прекрасну пам’ятку – Троїцький собор. Від центральної алеї до храму йдуть широкі сходи. Собор зведений у давньоруському стилі, з трьома нефами, вежею, яка веде на хори. Південний портал прикрашений панчо мозаїки, виконаними за ескізами художника М. К. Реріха, а західний портал – за ескізами О. В. Щусєва.

Ще кілька фактів історії.

У 1721 р. Почаївський монастир захопили чеченці василіяни. Вони володіли ним аж до 1831 року. Після поразки польського повстання 1830-1831 рр. монастир повернувся до рук православної церкви. В 1833 р. йому надано статус лаври. Нині Почаївська Успенська лавра – це діючий православний монастир, в комплекс споруд якого входить  сім соборів і церков , дзвіниця, келії, Надворітній корпус, колишній архієрейський будинок, колишня друкарня, яка нині знаходиться вже за межами монастиря.
Чимало видатних людей у різний час побувало в Почаєві. У XVIII ст. Почаїв відвідали Феофан Прокопович, коли вертався із закордонних мандрів, Василь Григорович-Барський та Григорій Сковорода. Є припущення, що під час Прутського походу тут побував Петро I разом з Феофаном Прокоповичем, тоді Новогородським архієпископом.
Восени 1846 року у Почаєві побував Т. Г. Шевченко. Він за завданням Київської археографічної комісії виконав чотири акварелі видів Почаєва («Почаївська лавра з півдня», «Внутрішній вид Успенського собору», «Вид з тераси Почаївської лаври на околиці», «Почаївська лавра зі сходу»), а також два ескізіи. Окрім малюнків, Т. Г. Шевченко записав тут три пісні («Ой у саду, саду гуляла кокошка», «Гиля, гиля селезень», «Ой випила, вихилила»). На основі зібраних місцевих фактів про гайдамацькі повертання XVIII ст. він написав повість «Варнак» та однойменну поему. Про Почаїв поет згадує у поемі «Невольник».
Подорожуючи по Волині весною 1845 року, Почаїв відвідав відомий український історик і письменник Микола Костомаров.
У 1875 році тут побував видатний громадський діяч, учений Михайло Драгоманов.
За післявоєнні роки Почаїв відвідували визначні діячі вітчизняної культури, літератури, історії. У різний час тут побували поети академіки Максим Рильський та Микола Бажан, письменник-академік Олесь Гончар, а також відомі майстри слова Дмитро Павличко, Ліна Костенко, Роман Федорів, Роман Лубківський, Ростислав Братунь, Петро Перебийніс та інші.

Почаїв нині розбудовується. Щороку тут бувають десятки тисяч туристів, екскурсантів, які захоплюються враженням побаченого і почутого.

Посилання.

1. Розклад руху автобусів через автостанцію Почаїв.

На території Почаївської лаври
Свято-Успенская Почаевская Лавр...
Почаївська лавра
Свя́то-Успе́нська Поча́ївська л...
Вхід на територію лаври
Почаївська лавра, 2005 р.

4.8333333333333 1 1 1 1 1 Рейтинг 4.83 (6 Голосов)

Коментарі:

Додати коментар


Захисний код
Оновити